Частка українського експорту на африканському напрямку поки що залишається вкрай низькою. Наразі українські товари задовольняють менш ніж 5% потреб країн Африки, хоча потенціал цього ринку для України значно більший. Пише agrotimes.ua

Про це заявляють у галузевому середовищі, наголошуючи: для реального розширення присутності на континенті Україні недостатньо просто збільшувати фізичні обсяги поставок. Потрібна зміна самої моделі торгівлі.

Чому Африка залишається недовикористаним ринком для України

Африканський континент — це один із найбільших глобальних ринків зростання для продовольства. Високі темпи приросту населення, урбанізація та постійна потреба в імпорті харчової продукції формують довгостроковий попит, який здатен стати стратегічно важливим і для українських виробників.

Втім, присутність України на цьому ринку поки що залишається обмеженою. Однією з причин є традиційна орієнтація на експорт сировини, а не готової продукції.

Сировина не дає максимального ефекту

На думку представників аграрного ринку, ключ до розширення українського експорту в Африку — це перехід від моделі постачання сировини до моделі експорту продукції з вищою доданою вартістю.

Іншими словами, мова йде не лише про зерно, а про:

• борошно,
• крупи,
• макаронні вироби,
• інші продукти глибшої переробки.

Саме такий підхід дозволяє не просто нарощувати обсяги торгівлі, а й значно збільшувати експортну виручку.

Чому приклад Туреччини важливий для України

У галузі звертають увагу на Туреччину як на один із найбільш показових кейсів. Турецькі компанії активно працюють на африканському ринку, але не обмежуються продажем сирого зерна. Вони постачають вже готові продукти — борошно, макарони, крупи — тобто товари, які мають значно вищу маржинальність.

Це і є різниця між експортом “тонн” та експортом “доходу”.

Для України такий підхід означав би не лише зростання присутності в Африці, а й розвиток власної переробної промисловості.

Що показує приклад ОАЕ

Ще один показовий приклад — Об’єднані Арабські Емірати. Вони активно імпортують сировину, проводять її переробку на власних потужностях, формують високу додану вартість і вже потім працюють із кінцевим ринком як із джерелом значно вищого прибутку.

Ця модель демонструє просту, але важливу логіку: найбільше заробляє не той, хто продає сировину, а той, хто контролює етап переробки.

Який висновок для України

Для України африканський ринок може стати не просто альтернативним напрямком експорту, а окремою точкою зростання. Але для цього потрібно змінювати торговельну філософію: від експорту базових аграрних товарів — до системного просування продуктів із доданою вартістю.

Саме такий підхід здатен:

• посилити позиції України на нових ринках;
• збільшити валютну виручку;
• зменшити залежність від цінових коливань на сировину;
• стимулювати розвиток переробки всередині країни.

Сьогодні Україна використовує лише невелику частину свого експортного потенціалу в Африці. Частка присутності — менше 5% — свідчить радше про недопрацювання моделі, ніж про відсутність попиту. Якщо країна зробить ставку на глибшу переробку та експорт продуктів харчування, а не лише аграрної сировини, африканський напрямок може перетворитися на один із найперспективніших для української економіки.

Джерело інформації та фото: agrotimes.ua